У господарстві волинянина 30 корів

У господарстві волинянина Леоніда Борейко - 30 корів. Ветеринар за професією, каже: настільки любить корів, що погоджується доглядати рогатих, коли власники збираються віддавати їх на м’ясо. Майже половина корівок — викуплені у селян, які (з різних причин) відмовились тримати корову. Напередодні Дня сільського господарства у селі Баківці, де живе господар-одноосібник.

 Леонід Борейко, господар-одноосібник: "Її на м’ясо хотіли здати, вона така худа була, я помаленьку її виходив, а цю теж я в людей купив, це теж з Радомишля, це з Баківців, а це моя вигодована".

Ганна Ящук, сусідка: «Він робить вдень і вночі, він не спить, бо то все треба попорати. Так колись ще робили, як він тепер робить все вручну, а тепер він все вручну: гній викидає, мусить накосити, привести».

Господар розповідає: за 10 років кількість корів у селі Баківці зменшилась в чотири рази.

Леонід Борейко, господар-одноосібник: «Раніше було 120 корів, а зараз осталося 30 корів, без моїх. Люди не хочуть тримати! Не хочуть, абсолютно! На нашій вулиці ні одної корови немає. Це важко! Не прибутково! Це лежнями поставали, бо я їм доказую, що можна займатися, а вони не хочуть просто не хочуть і кажуть що погано жити. Але можна заробляти, я заробляю, мені подобається, я не хочу їхати ні в Польщу, нікуди, краще бути поганим хазяїном, чим добрим наймитом».

 Катерина Фарина, сусідка: «Хороший хазяїн, корів має певно зо 20 - 30, землі має  багато бо ж багато корів то треба, молоко продає, по селі збирає і в Луцьк возить кожного дня, хазяїн на 100! На ціле село такого нема!»

Допомагають по господарству чоловіку дружина, донька і син-школяр. Навідуються і сусіди: хто з проханням, хто за порадою по лікуванню худоби, хто по молоко.

Віра Шабала, селянка (продала своїх корів Леоніду Борейку): «Складається таке враження що він не спить. Настільки в нього енергії! Дай Боже, щоб він бігав, ходив, гонився, не тільки до 50ти, а до 100 літ! Щоб він, такий молодий, завзятий, щоб нас виручав, молоко продавав, і сири і масло, а в кого треба то при потребі щоб забирав корови, як забрав в мене, четверо зразу. Не очікувала. Сказав - приводь, забираю, тому що в один момент ми змушені були продати».  

Молоко чоловік вже багато років возить до Луцька. Тут має постійних клієнтів, які від ранку чекають на його авітівку з охолодженим молоком.

 Микола Маркусь, лучанин: «Я банку покупаю. Цього чоловіка, фермера, знаю вже більше п’яти років, і купую в нього молоко. То сьогодні так попало що в пляшку, а так я беру трьох літрову банку два рази на тиждень. Зимою чергу займаємо в 7 годин ранку, бо молоко хороше, ніколи за 5 років не було зброїв. Молоко якісне, ніколи немає запаху. Бажаю, щоб Леонід і надалі так виконував свої обов’язки перед жителями Луцька».