Холмщанка Лідія Засадко відсвяткувала 90 літній ювілей

90 літній ювілей відсвяткувала вчителька, поетеса, членкиня Волинського ветеранського громадсько-культурного товариства “Холмщина” Лідія Засадко.  Ювілярку привітали рідні і подруги-холмщанки. Кореспондентам Суспільного жінка розповіла про своє життя.

Цими днями їй виповнилося 90, але до сьогодні, розповідає холмщанка Лідія Засадко, пам’ятає, як у 15 разом з родиною була депортована з рідного села Трищани Грубешівського повіту, що у Польщі.

«Багато тоді народу загинуло нашого. А ті, що повертались, то часто гинули дорогою десь і так багато людей пропало», - каже  холмщанка Лідія Засадко.

Це був 1944-й. Хто підводою, хто власними кіньми йшли до Замостя, до залізничної станції, говорить холмщанка.

«Там були товарні вагони, коні, корови в одному місці, а люди в іншому.  Так нас направили в Дніпропетровську область, П’ятихатський район, станція Зелена, а село Жовте», - розповіла Лідія Засадко.

У Польщі таких, як вона і її рідні, каже Лідія Засадко, тоді називали “русинами”, а не українцями.

«Мені хотілось, щоб нас везли якнайдалі від Польщі, від того страхіття, яке ми пережили. Коли Польща одержала автономію, то поляки стали дуже вороже ставитися до українського народу, почали валити українські церкви. Це почалось ополячення українців, що їм потім в значній мірі вдалося», - говорить Лідія Засадко.

Осінь,  село і навколо степ. Такий краєвид залишився у пам’яті, коли приїхали у центрально-східну частину України, каже Лідія Засадко. Там закінчила сім класів школи, вступила в педагогічне училище Кіровоградської області. Жили на Дніпропетровщині поки було що їсти, згодом переїхали на Волинь.  Тут 30 років вчителювала, каже жінка, коли створилося обласне товариство “Холмщина”, стала секретарем.