Подружжя Радчуків з Луцька проміняли бізнес в обласному центрі на закинуту хату та отару овець

15:22, 16 вер. 2019
 
Подружжя Радчуків з Луцька проміняли бізнес в обласному центрі на закинуту хату та отару овець

У селі Повча, що на Рівненщині, колишні підприємці облаштували сучасну садибу. Розводять худобу, вирощують городину і запрошують до себе в гості усіх, хто як і вони, стомився від міста, - каже Дмитро Радчук. 44-річна Вікторія Радчук показує своїх овець. Їх в отарі майже сотня, усі  породи меринос.

Жінка розповідає, разом з чоловіком на покинутому хуторі поблизу села Повча, серед лісу,  оселилися 3 роки тому. До того усе життя прожили у Луцьку. Мали власний бізнес. Переїхали,  каже жінка, щоб реалізувати давню мрію – розвивати український зелений туризм.

 Вікторія Радчук, власниця садиби: «За кордоном ми платимо шалені гроші за екскурсії у Віденський ліс, там наприклад 20 євро екскурсія. А чому наш ліс: рівненський, волинський, луцький не подивитися».

Дмитро Радчук, власник садиби: «Це спілкування з природою лісом. Спробувати зібрати гриби. Навіть, якщо їх і не їсиш, не розбираєшся, але це вже приносить якесь задоволення. Щось знайшов, чудово! Тільки бажано не їсти».

Нині на території садиби є міні-музей, баня, гостьовий дім та кухня з піччю на дровах. Коли подружжя переїхали на хутір, розповідає Дмитро Радчук, на місці майбутнього обійстя була пустка.

Дмитро Радчук, власник садиби: «Тут були хащі, тут все було захаращено, було все старе, занедбане. Поступово провели електроенергію, воду завозили. В нас не було ні криниці ні скважини, ми її завозили. Дерево за деревом, пеньок за пеньком викорчовували».

Із землі, каже Вікторія, мають усі необхідні продукти для життя. На горі Колиха, що поруч з садибою, жінка збирає лікувальні трави. За містом, розповідає Дмитро Радчук, подружжя не сумує. Нині, каже, шукають однодумців. Тих, хто як і вони, наважиться змінити стиль життя.

Дмитро Радчук, власник садиби: «Люди, яким це подобається. Щоб навпаки ми були більш дружні. Щоб ми могли створити кластер, допомагати один одному».