У Луцьку дітям-сиротам подарували вишиванки

22 луцьким дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування подарували вишиванки. Трьом діткам, які підуть у перший клас, вручили рюкзаки. Акцію організували для дітей, віком від 4 до 12 років, які виховуються в опікунських сім’ях.

Світлана Бубнюк, отримала вишиванку: «Мені сподобалась вишиванка, бо вишиванка — це як символ України. Я на цукровому навчаюся, в 16-ій школі. Які улюблені предмети? Математика. Бо там моя керівничка. Я ходжу на акробатику і люблю ще шити».

Олександра Бубнюк, отримала вишиванку: «Все подобається. А що саме тобі подарували? Пенал, коректор, ручку, папку, обкладинки, зошити. То ти вже до щколи підготувалася? Так, в мене вже вдома є рюкзак і я переходжу в третій клас».

Любов Моргун, опікунка Світлани і Олександри Бубнюк: «Хороші діти, послушні, ходять в школу, в недільну школу в церкві. А діти як діти, по-всякому буває. Що полюбляють дітки? Грати на телефонах. Не забороняєте? Вони не дуже хочуть слухати. Я казала так, якби в школі заборонили ті телефони. В них ще тато, але він не живе з ними. Мама період деякий не живе з ними».

Керівниця управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ліна Галан розповіла: на обліку у них перебуває 147 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Цю акцію приурочили до державних свят і є продовженням багаторічної акції “Скоро до школи” - каже Ліна Галан.

Ліна Галан, начальниця управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: «Підбирали по віковій категорії дітей. Відповідно до віку. Ми визначали потреби сімей і відповідно по кількості наданої благодійної допомоги. Наше управління соціальної служби для сімей, дітей та молоді, працює з досить великою кількістю дітей. Це — дітки, які опинилися у складних життєвих обставинах, учасників АТО, діти внутрішньо-переміщених осіб. А також діти-сироти та позбавлені батьківського піклування. Окрім того, ми опікуємося дітками з особливими потребами. Діток багато і ми кожен день проводимо подібні акції».

Марія Остаповець, опікун: «У мене дочка інвалід дитинства. Її лишили материнських прав, так як вона по хворобі. А я є опікун. Ми отримуємо подарунки перший раз, так як це було несподівано. Я є опікун цієї дитини, моя внучка. Це було несподівано. І хотілося б, щоб Україна наша розцвітала, а дітки були щасливі і веселі. Щоб скоріше закінчилася війна».