У Луцьку відбувся показ вистави «Та, яка створила диво»

14:55, 5 кві. 2019
 
У Луцьку відбувся показ вистави «Та, яка створила диво»

«Та, яка створила диво», - вистава з такою назвою відбулася у Волинському обласному  академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Актори -  батьки, які виховують дітей з інвалідністю, учасники громадської організації «Повір у себе».

На сцені обласного драматичного театру за день до виступу батьки разом з акторкою Світланою Органістою провели репетицію.

Марина Борозенець – мама семирічного хлопчика з розладом «аутизм». Жінка розповідає: вона - одна з ініціаторок створення цієї вистави.

Марина Борозенець, грає роль мами хворої дівчинки: «Ми переробили сценарій. Спочатку це була історія сліпо-глухонімої дівчинки. Я переписала її під дитину, яка має аутизм, трохи переробила. Коли ми починали працювати над цією роллю, я граю маму хворої дівчинки, і Світлана Леонідівна говорила, що буде важко, бо доведеться щоразу повертатися в ту емоцію, яка була, а я вже за стільки років навчилася ту емоцію дуже глибоко ховати.»

Історія цієї п’єси близька і для Інни Гачукової.

Інна Гачукова, грає студентку Енні: «Коли я вчила свою дитину шнурки зав’язувати, ліжко застеляти, нам би цього не вдалося якби я сама це робила, а коли ми заставляли, казали, що це треба по житті, бо ж ми думаємо про те, коли ми підемо з життя, а як будуть обходитися після нас наші діти, без нас, тому для мене це дуже близька роль. Це роль вчителя, такої твердої, яка знає що робить, знає шляхи подолання цього стану.»

Жодного слова – лише жести і емоції передає на сцені Тетяна Волох. Жінка каже: не грає, а розповідає свою історію.

Тетяна Волох,  грає роль хворої дівчинки: «Біля двох років побачили, що не так розвивається як усі інші дітки. Але не знали, що таке аутизм і не думали, займалися, щось робили. У п’ять років ми були вже до цього готові. Хочемо показати, що вони звичайні , нормальні, лагідні, чудові, щирі, усміхнені дітки. Не страшно, якщо повз пройдете, але було б дуже добре якби ви зрозуміли, що іноді треба, навіть, допомогти, не обов’язково ділом, а просто словом.»

Працювали над виставою понад два місяці, розповідає Заслужена артистка України Світлана Органіста і додає, коли бралася за цю роботу – сумнівалася.

Світлана Органіста, режисер-постановник: «Зіграти дівчинку-аутистку, зіграти батьків, які це проживають, зіграти дівчинку, яка вчить дитину зробити неможливе. І я коли почали це робити, я думала ми це не осилим, як це можна з непрофесійними людьми. Вони ж на роботах, в них дітки, які потребують постійної опіки, вони просто чудеса роблять, щоб з’явитися на репетицію. Глядачі не тільки отримають задоволення як від мистецького твору, але вони виконують свою основну місію –вони розкажуть світові, що треба бути уважними один до одного.»