21 березня - Всесвітній День людей з синдромом Дауна.
Майже 70 родин, де ростуть «сонячні» діти, об`єднала громадська організація «Даун - синдром». Її вихованці і їх батьки «свій день» відзначать концертом у Палаці учнівської молоді. Як до нього готувалися, бачила Світлана Павлова.
На сцені- вихованці громадської організації «Даун- синдром», вони готуються до концерту. «Мамин танець» із найріднішою людиною виконує Наталя Барташук.
Наталя Барташук, вихованка ГО «Даун-синдром»: «,Я коли починаю танцювати з мамою, з одного боку відчуваю, що мама це як перше слово, а з іншого я здаюся маленькою дитиною і можу навіть розплакатися, але це ж і є театр- і сум, і радість, як пише Леся Українка, щоб не плакать, я сміялась.»
Наталі- 22. Її мама Людмила Барташук розповідає: дівчина з дитинства захоплюється мистецтвом. З нетерпінням чекає репетицій і концертів, під час яких може зреалізувати свій талант. У громадській організації Наталя є «старожилом», каже жінка і додає: тішить, що останніми роками в Україні змінилося ставлення до «особливих» дітей.
Людмила Барташук, мама: «Коли Наталочка народилася, такий вакуум був, я друкований текст оббила всі пороги, щоб знайти генетика СТИК 03.12 зараз Наталя більше знає, що це таке.»
А семирічна Дарина на сцені з двох років, розповідає мама Лариса Тананайко: «Ми ходимо в садок, є інклюзивна група, в нас є дівчинка ходить в 11 школу і ми надіємось, що наступного року підемо в звичайну школу.»
«Сонячні діти»- так кажуть про людей із синдромом Дауна. Лариса Новосад каже: ці слова підтверджує. Жінка виховує сина Валентина, розповідає: він добрий і завжди усміхнений . Під час репетиції концертних номерів її хлопчик ділиться з нами своїми досягненнями.
Валентин Новосад: «Я на роботу ходив «Цукерню», я виступав з казкою, зайняв перше місце.»
Лариса Новосад, мама: «Я дякую Валентину, що розвиваюсь разом з ним, я вболіваю за його футбол, театр не треба казати, за що це мені, а во ім’я чого, коли в тебе особлива дитина, ти починаєш переоцінювати ..до тих, хто нас оточують.»
Заняття з музики, театральна студія, майстрування декоративних виробів, спільні поїздки - дозвілля діти і їх батьки люблять проводити разом, каже Лариса Новосад. Щотижня на гостину до «сонячних людей» приходять учні та студенти. Поки діти на репетиції, вони майструють подарунки до свята, розповідає Юлія Трофимчук. П’ять років щовівторка вона – тут.
Юлія Трофимчук, студентка: «Я переконалась, що вони ще більш щиріші, і коли ми влітку відпочиваємо, то ласка, яку вони випромінюють, більше, як сонце.»
Громадська організація «Даун-синдром» об’єднала майже сім десятків родин, розповідає її голова Олена Мельник. Каже: тут батьки та діти підтримують одне одного: «Одна з наших проблем- психологічний супровід. Ми не завжди можемо це зробити. Після 18 років немає центру, куди можуть піти старші молоді люди, де б вони могли поспілкуватися з друзями, отримати якісь послуги.»
У Всесвітній день людей із синдромом Дауна люди одягають шкарпетки різних кольорів і з неоднаковими візерунками. До такого дійства долучаться луцькі студенти.
