У Луцьку вшанували воїнів – добровольців

Чоловіки та жінки, які з власної волі  брали участь у бойових діях на Сході України, помолилися та поклали квіти до пам’ятних знаків загиблим побратимам.

Світлана Булавчик - родом з Черкащини. У 2014-му добровольцем пішла на війну. Два з половиною роки жінка воювала у 81-й бригаді артилеристом. Там, розповідає, зустріла свого чоловіка - лучанина Сергія. Після демобілізації родина оселилася на Волині.   

Світлана Булавчик, воювала у Збройних Силах: «У нас вся сім`я воювала і старші брати, один загинув в 17-му році рідний, троюрідний загинув у 14 році, в нас всі пішли і я пішла. Знали, куди йдемо, що можна загинути, страх був, а потім звикається. Соборність між побратимами, настільки дружні, настільки підтримували, ідеш з побратимом і знаєш, що тобі прикриють спину, хороші хлопці були, надійні.»

Разом із побратимами сьогодні Світлана Булавчик прийшла на Меморіал «Вічної Слави» Луцька, аби вшанувати пам’ять  загиблих в АТО волинян.

Андрій Омельчук - серед тих, хто у 2014-му році  на Волині формували батальйон «Айдар». Каже: дотепер пам`ятає найгарячіші бої, наслідком яких стали поранення і контузії побратимів. Чотири десятки добровольчих батальйонів у 2014-15-му роках боронили кордони України. Частина їх бійців дотепер не визнані державою, розповідає Андрій Омельчук: «Ті формування, які не увійшли до Збройних Сил, вони загальнодержавного статусу не мають, на місцевому рівні їх визнають, два роки програма діє у Луцьку, на Волині є. 20 перших добровольців отримають посвідчення. Органи місцевого самоврядування дають їм пільги.»

Ходою добровольці, їх друзі та рідні пройшли від Меморіалу до Театрального майдану.  

Біля Стели Героям Небесної Сотні та загиблих бійців АТО військові капелани помолилися за померлих і стали на коліна перед живими.

Ківерчанин Артур Завальний до лав «Правого Сектору» доєднався після завершення Майдану. Каже: добровольці зробили багато, аби стримати наступ ворога. Продовжує: на початку війни вони були погано озброєні, але мотивовані.

Артур Завальний, воював у  «Правому секторі»: «Найбільш трагічне- це загибель друзів, в мене війна набрала людських рис, це обличчя моїх загинувши друзів, про ніяке перемир`я, домовленостей з ворогом не може бути мови, в мене чітко - свій і ворог.»