Лучанин Миколка Варцаб’юк вивчає вірші з 9-місячного віку. Зараз 4-річний декламатор знає напам’ять декілька поем і чимало коротких віршів. Скільки, навіть рідні підрахувати не беруться, каже мама Юлія Варцаб’юк.
Миколка Варцаб’юк, декламатор: «В мене просто дуже багато пам’яті в голові, дуже багато. Коли я сплю, то воно все мені запам’ятовується кожен день.»
Миколка Варцаб’юк займається у театральній студії. Тут він – наймолодший артист.
Вадим Хаїнський, керівник театрального гуртка: «З п’яти років діти до нас ходять і до 12. Миколка в нас найменший, йому ще немає 5, але мама сказала, що він у нас дуже розвинений хлопчик вчить вірші, розказує, перший віршик його пам’ятаю – ну артист, справжній артист. Особливо таке помітив, що він коли виходить на сцену, включається, як може, аж ногою тупає, все оце щоб видати що ми напрацювали. Я дуже тішуся, що є такі діти.»
Керівник театрального гуртка Вадим Хаїнський розповідає: Миколка постійно бере участь в концертах і виставах, і вивчити поему на декілька десятків рядків для малого – не проблема. Шестирічні учасниці гуртка Софійка і Тамара кажуть, що Миколка знає набагато більше віршів, ніж вони.
Тамара Ковальчук і Софійка Кудлай, учасниці театральної студії: « Він слухняний, не вредний і не хапає за косички. – А що робить? - Займається, грається, показує купольні театри, розказує віршики, про Україну, про зайчика, про вовчика.»
Мама юного декламатора, Юлія Варцаб’юк, каже, що талант у сина розвивала, займаючись з ним з кількамісячного віку. І ще до 2х років він знав усі вірші з Абетки на кожну букву.
Юлія Варцаб’юк, мама: «Перше так пам’ятаю йому місяців 9 було, він любив слухати і легко було його забавити, коли читаєш книжечки. Він рано у нас говорити почав, в 1,4 вже Падав сніг на поріг по словам повторював. Перший наш публічний виступ був, коли йому було 2,7. Це в недільній школі в церкві він виступав. За цей рік Миколка мав 8 публічних виступів, брав участь в конкурсі ІІ міський конкурс читців, отримав подяку, просто він ішов поза конкурсом, бо дітки могли з 5 років брати участь йому було тільки чотири.»
Валентина Марчук, бабуся: «Дуже рано він почав в нас розказувати і ми помітили, що він гарну пам’ять має. Практично йому не треба було багато повторювати, раз два і він починає за тобою повторювати.»