У Рожищенському районі 700 родинних ферм
Майже 700 сімей утримують більше трьох корів у Рожищенському районі. Про це розповів Володимир Нікітін, керівник відділу сільських територій району. З його слів, найбільше родинних ферм — у селах Ворончин, Літогоща, Луків, Мильськ, Березолуки і Берегове. Кореспонденти Суспільного поїхали у села і поспілкувалися із місцевими.
У господарстві родини Поручників із села Берегове - двоє телят, дві телиці, чотири корови.
Анатолій Поручник, одноосібник: «Тоді як стали трудні часи, то ми стали виживати. Худоба - це самий більший прибуток, бо минув місяць, молоко є, а значить є і зарплата. Є п’ять, шість сімей таких, на нашій вулиці є. На все село у нас дві черги.»
Любов Романюк, секретар Мильської сільської ради: «Три і більше корів утримують у Мильську і Береговому 73 господарства.»
За словами Любові Романюк, на території Мильської сільради проживає шість сотень людей. Молодь потрохи виїжджає на заробітки, каже жінка, а ті, хто залишився — виживають лише за рахунок утримання ВРХ і реалізації молока. Родина Поручників вирішила, що вигодовувати худобу — легше і прибутковіше, ніж щось вирощувати.
Анатолій Поручник, одноосібник: «Ми капусту вирощували і вивозили, то вторгували 100 доларів. Отак із 1993 року почали займатися, далі цукровий буряк. Столовий буряк, морква, капуста, потрошки стали реалізувати, але бачим, що все рівно не має збуту. Давай займатися худобою, стали давати молоко.»
Лідія Поручник, одноосібниця: «Більшість таких як ми-односельчан займаються саме худобою, тому що основний дохід — це молоко. Кожна сім’я живе за рахунок молока, а решту людей тільки чекають цього як зарплату, гроші за молоко.»
Господиня розповіла: вдень надоюють до 120 літрів молока.
Лідія Поручник, одноосібниця: «Ми зараз не здаємо молока, а стали вивозити молоко на ринок. А коли спробували, то почали робити сметану сепараторну. У нас уже “море” клієнтів. Якби ще трошки нам допомагала держава, то взагалі було б добре. Щоб молоко було в ціні. Щоб була стабільність. А то влітку на молоко ціна ніби дешева, а коли молока вже не має взимку, то ціна ніби піднімається. Якщо б була нормальна ціна, то я думаю, що ще більше людей займалося саме худобою. Бо більшого прибутку як з молока, то не має.»
Молоко від населення у селі Берегове заготівельники приймають по п’ять гривень за літр базової жирності, - розповіла приймальниця молока Любов Поручник. Каже: взимку жирність вища, ціна за рахунок цього зростає. 2015-го сюди завезли холодильне обладнання, молоко охолоджують і відправляють на кілька молокозаводів України.
Любов Поручник, приймає молоко: «Звозять тут із усього села. Тут нас двох працює, звозимо сюди молоко. Тут відбираємо жири, бо на місці є центрафуги. Ми запрягаємо коня, в нас є така бочка і ми в ту бочку зливаємо молоко, тут викачуємо, а тоді приїздять молоковози і забирають.»
Володимир Нікітін, начальник відділу земельних відносин, екології та розвитку сільських територій Рожищенської РДА: «Ціна на молоко людей ставить у безвихідь, вони змушені торгувати на ринку, переробляти молоко, знаходити покупців на всіх можливих точках, де є багатоквартирні будинки. Виживають різними путями — возять молоко у Луцьк, Рожище, Ковель. Де тільки можуть, там і здають молоко.»
У директора обласного департаменту агропромислового розвитку Юрія Горбенка ми запитали за рахунок чого може зрости ціна на молоко для селян.
Юрій Горбенко, директор департаменту агропромислового розвитку ОДА: «Ціна молока від населення практично вдвічі різниться від юридичних осіб, оскільки молоко в сільгосппідприємствах йде вже за рахунок нових технологій. Перший клас, вищий гатунок і екстраклас. Нам треба готуватись до того, аби підвищити якість молока другого гатунку.»
Аби стимулювати розвиток скотарства, каже Юрій Горбенко, працюють над створенням кооперативів. Нині в області їх майже півсотні.
