Шукаю людей, які ламають стереотипи, — Іванна Остапчук про роботу у міжрегіональному ранковому шоу

Шукаю людей, які ламають стереотипи, — Іванна Остапчук про роботу у міжрегіональному ранковому шоу

4 гру. 2020

Із середини липня з 6:30 до 9:00 телевізійний день регіональних філій Суспільного розпочинається інформаційно-пізнавальним шоу «Ранок на Суспільному» — в одній програмі історії й події всієї України. Крім столичної ранкової команди, над рубриками, сюжетами та увімкненнями з регіонів працюють 46 кореспондентів і відеографів з областей. Волинські історії всій Україні розповідають спецкореспондентка Іванна Остапчук та відеограф Ігор Берман.

Іванна, як і більшість власкорів, — виходець із ранкової програми UA: ВОЛИНЬ, і вважає це своїм основним козирем, адже окрім знімання рубрик, із задоволенням робить увімкнення у прямі ефіри, готує інтерв’ю з експертами. Їй не звикати до ранніх підйомів і професійної роботи в кадрі.

«Коли я почала працювати у “Ранку на Суспільному”, то відчула, що можу розправити крила у професійному сенсі — знімати про те, що цікавить, ділитись, чим живе регіон. В один момент зрозуміла, що дуже хочу знімати екорубрики, зателефонувала нашій редакторці Альоні Гусєвій, вона лише підтримала. Ми відшукали унікальну місцеву екоактивістку і разом з нею у двохвилинних рубриках навчаємо на конкретних прикладах — як можна і чому треба жити в екостилі. Для мене це віддушина, бо я не можу не думати про те, що зараз відбувається з нашою планетою в екологічному сенсі. Зміни потрібні, вже зараз, уже сьогодні все залежить від кожного з нас, і ми спонукаємо глядачів принаймні бути небайдужими», — ділиться Іванна Остапчук.

Ранкова команда Волині спочатку готувала три рубрики: «Професії»«Рецепти молодості» та «Лайфсторі про цікавих людей». Пізніше усвідомили, що їм цікаво працювати  ще й над  Екорубриками, розповідати «Історію міста у будівлях», ділитися порадами медиків у рубриці «Запитай у лікаря».

«Я не зніматиму те, що мені нецікаве! Такою була моя умова, поставлена самій собі. Може, для когось це занадто, але не для мене. Робота в кайф — мій девіз. Нудних, нецікавих героїв, які хочуть просто пропіаритися за допомогою телебачення, я відсіювала. Натомість шукаю людей, які ламають стереотипи, які, можливо, дещо сором’язливі, але мегаталановиті, з непересічним поглядом на життя, які, попри думку оточення, займаються улюбленою справою: 59-річний діджей; далекобійник-мандрівник, який всі кошти витрачає на подорожі й колекціонує воду з морів та океанів; жінка-кондитер, яка лишилася з двома маленькими дітками й замість затяжної депресії, почала пекти торти; винахідник із волинської провінції, який запатентував свою бензосапалку… Скажіть — як після таких історій не любити свою роботу? Це неможливо! Це надихає, окриляє», — розповідає Іванна.

Починали відразу із найцікавішого й найважливішого. Вважали за необхідне поділитися із всеукраїнською аудиторією волинськими «родзинками» та історіями земляків.

«Ми починали із яскравих історій, і це дуже правильно, бо дало можливість не “вигоріти на самому початку”, а навпаки — загорітися. Також ми взялись до знімання серії рубрик про професії, від найрідкісніших — луцький кликун, до найгероїчніших — лікар швидкої допомоги. До слова, рубрика про професію «Лікар швидкої допомоги» зібрала шалені перегляди у соцмережах. Люди просто поширювали це відео, бо в період пандемії до лікарів прикута особлива увага, і хочеться їм якомога більше дякувати за їхню щоденну самовіддану роботу», — згадує кореспондентка.

У великій міжрегіональній команді ранківців творча група Волині почувається впевнено. Навіть дистанційна командна робота сприяє розкриттю творчого потенціалу. Завжди є  розуміння, підтримка та допомога. 

«Почуваюся цілковито у своїй тарілці! Дуже подобається сучасний підхід у керівництві, без дифірамбів у вигляді звертань виключно на “ви” та імені по батькові. Є ефективна комунікація, і це тішить! Конкретний приклад — у п’ятницю відзняли крутезний матеріал із 84-річним нардепом першого скликання до річниці Всеукраїнського референдуму. Інтерв’ю видалося по-справжньому унікальним і дуже пізнавальним. Відповідно, на вихідні пішла вся в думках про героя й про те, як у понеділок зробити не сюжет, а цукерочку, розуміючи, що для цього потрібні класні архівні матеріали… Тож просто в суботу звернулася до координатора регіонального виробництва Каті Тимко із запитаннями про архів. І знаєте, що? Катя не полінувалася, не «відфутболила» мене, і сама знайшла в мережі потужні архівні матеріали й скинула мені за кілька годин. У результаті сюжет вийшов дуже якісний та наповнений, завдяки командній роботі, хоч і на відстані», — каже журналістка.

Під час підготовки матеріалів Іванна співпрацює з різними телеоператорами, а за кінцевий продукт, його монтаж і оформлення відповідає відеограф Ігор Берман.

«У нашій регіональній команді немає сталого оператора, проте є лише одна людина (відеограф), яка монтує, це — Ігор Берман! За час спільної роботи ми почали розуміти одне одного з пів слова, іноді навіть без слів. Я постійно раджуся з Ігорем, розповідаю свій план знімань, ми активно обговорюємо вже готовий матеріал: критикуємо або навпаки. Вважаю, що в нас дуже продуктивна команда!» — говорить Іванна.

На створення цікавих телерозповідей волинських ранківців надихає спілкування з людьми, їх позитивна енергетика, цінний життєвий досвід, оптимізм.

«Багато людей сьогодні звикли жалітися на життя, владу, керівників, чоловіків/дружин… Серед моїх героїв таких немає! Відповідно, коли хтось у буденному житті намагається “донести” мені, як важко йому чи їй живеться… я таку інформацію взагалі не сприймаю, бо маю конкретні приклади з життя людей, які відштовхнулися від самісінького дна і знайшли себе в цьому світі, для більшості захоплення стали успішними стартапами й джерелом доходів. Тож у таких випадках завжди хочеться сказати — не нийте! Дійте!» — радить журналістка.

Вихід волинських історій на загальнонаціональний рівень відчули як творці, так і учасники сюжетів.

«Тепер, коли йду на зйомку, з гордістю повідомляю герою, що його побачить уся країна! Це стимулює як слід підготуватися й максимально розкрити себе. Наш герой із волинської провінції, той самий мандрівник, що колекціонує воду з морів та океанів, був невідомою, але дуже цікавою особистістю. Після публікації рубрики про нього на фейсбук-сторінці і ютуб-каналі — став відомим на всю Україну. Центральні канали засипали його пропозиціями, а він серйозно задумався про те, щоб проводити платні екскурсії для відвідувачів», — каже кореспондентка.

Крім телеефіру, волинські ранкові історії можна переглянути на ютуб-каналі Суспільного й у соцмережах.

«Звісно, після публікації матеріалу на цифрових платформах, як мале дитя, відстежую кількість переглядів та уподобань наших сюжетів на ютубі та в соцмережах, а ще перечитую коментарі. Це важливий фідбек для мене», — каже Іванна

 «Вважаю, що Ранкова команда справді чудова. Чого не вистачає регіонам — це сучасної техніки, але ми віримо, що це питання часу, адже ми усі прагнемо ставати кращими!», — емоційно завершує Іванна Остапчук.